Blog

“Люди самі пропонують нам підтримку”. Інтерв’ю з Людмилою Коломоєць з Дніпра
архів 2018 новини

“Люди самі пропонують нам підтримку”. Інтерв’ю з Людмилою Коломоєць з Дніпра

Перше інтерв’ю, з майбутньої серії публікацій про наших регіональних представниць та про їх роботу, ми вирішили зробити з Людмилою Коломоєць з Дніпра – вона перша, хто зареєстрував організацію “Позитивні жінки-Дніпро”, активно розвиває сервіси для жінок, зокрема Кризовий центр для тих, хто пережив насильство.

 

Людо, ви зареєстрували організацію в грудні минулого року. Чи ви вже маєте своє приміщення?

У нас є дві кімнати для консультацій, та одна велика тренінгова зала, дитяча кімната з ліжечком, місцем для візочка, з памперсами і пелюшками – все для комфорту мам з дітьми. Ми працюємо на базі обласного відділення Мережі ЛЖВ. Приміщення знаходиться по дорозі до СНІД-центру, 2 хвилини пішки. У нас дуже вигідне географічне положення для залучення клієнток.

Крім консультацій та супроводу, ми відновили групи самодопомоги для жінок – і ти не повіриш, вони користуються популярністю! На останній групі зібралося 26 жінок, я вже думаю, як їх розділити на дві – другу зробити більш поглиблену, з залученням психотерапевта, для пропрацьовки проблем, які не вирішилися на звичайній групі. У нас навіть у вайбері дві групи для жінок, які живуть з ВІЛ – в одній спілкуються новенькі, а у другій – вже “старожили”.

 

З березня ви приєдналися до проекту “Розвиток потенціалу спільноти,  які живуть з ВІЛ”, який реалізують “Позитивні жінки” на національному рівні. Щось змінилося у вашій роботі з цим проектом?

Ми почали працювати більш структуровано, почали писати офіційні звернення, запити. До цього все було більш хаотично і всі взаємовідносини з держструктурами базувалися на особистих домовленостях. Ти знаєш, як це буває – тут з одним питання вирішили, там з іншим, а потім вони раз – і звільнилися або перейшли на іншу посаду. І всі усні домовленості одразу зникають. А коли все записано на папері – то й результат стабільніший. Ну і зараз моя мета на найближчі місяці – увійти до складу обласної та міської координаційних рад з протидії поширенню ВІЛ, як представниця спільноти жінок, які живуть з ВІЛ.

Людмила Коломоєць, “Позитивні жінки-Дніпро”. Фото: Володимир Шуваєв

З якими проблемами до вас звертаються жінки? Як ви їх підтримуєте?

У нас побільшало звернень від жінок з дискордантних пар – коли романтика закінчується, починаються конфлікти, і чоловіки маніпулюють жінками, використовуючи їх ВІЛ-позитивний статус – погрожують розголошенням діагнозу, позбавленням прав на дітей, виганяють з дому.

Взимку була ситуація, коли чоловік побив жінку і виставив її за двері в одних шкарпетках. Вдома залишилося двоє дітей, молодшому з яких було 3 місяці. Ми допомогли жінці, зараз вона живе у своєї мами і відновлює себе після токсичних стосунків.

А ось вже на початку травня до нас звернулася ще одна ВІЛ-позитивна жінка, яку вигнав чоловік, погрожував відібрати дітей – а їх троє! Вона залякана, видно, що це не перший випадок насильства у їх родині. Живуть зі свекрухою. І от чоловік і його мама не пускають її до хати, виділили у дворі сарай без води, без туалету, і зараз вона там живе. Самооцінка жінки занижена вкрай. Зараз ми працюємо з цим випадком, залучаємо юристів та психологів до вирішення справи.

Взагалі юрист дуже потрібен. У нас є з чим працювати. З нами частково працює юристка Тетяна Закликоцька – у неї і фах, і досвід, і зацікавленість, все є, але часу на все не вистачає.

Нам зараз почали пропонувати свої послуги психологи і психотерапевти безкоштовно. Є також гінеколог, який готовий провести лекції для наших жінок. Це диво! Люди самі пропонують нам підтримку! Це чи не найперше у роботі з жінками – підвищити їх самооцінку, дати знання, вміння, тому що рівень самостигматизації все ще високий, вони дуже вразливі і самі не вірять у себе.  

До речі, при нашій організації є Клуб “Краплина світла”. Жінки проводять разом дозвілля, ходять у кіно, в театр, на виставки, гуляють в парку з дітьми. Це така мікроспільнота. Вони навіть сидять з дітьми одна одної, навідуються додому, в лікарю, якщо потрібно. Я хочу виокремити його в повноцінний напрямок.

Минулого тижня у нас пройшов дводенний тренінг з фінансової грамотності – його відвідали 23 жінки. Організацію і тренерів нам безкоштовно забезпечив Український Жіночий фонд за підтримки проекту від USAID.

 

Які потреби ВІЛ-позитивних жінок не задовольняються у Дніпрі?

Я б говорила, що у нас більш-менш нормальний регіон, але дві проблеми, на які я звернула б увагу – це доступ до штучного запліднення та упереджене ставлення медичних працівників до людей, які живуть з ВІЛ.

До мене за допомогою звернулася пара, яка хоче мати дітей, але їм відмовляють у штучному заплідненні через ВІЛ-статус. Я обдзвонила усі приватні клініки – мені однозначно відповідають: “Ні. З ВІЛ-статусом не маємо права брати”. Тобто через колізії українського законодавства пара, яка хоче народити та виховати дитину, позбавлена цієї можливості. Це пряме порушення репродуктивних прав.

І про упередження. Не хочеться, щоб після тебе протирали спиртом навіть дверні ручки – а таке буває і зараз. Хочеться, щоб ставлення медичних працівників до ВІЛ-позитивних людей змінилося хоча б на половину, в кращий бік.

Розмову вела Аліна Ярославська, PR-менеджерка БО “Позитивні жінки”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *