Blog

Попереду ще багато мрій, бажань та нових звершень. Історія Євгенії
особисті історії

Попереду ще багато мрій, бажань та нових звершень. Історія Євгенії

З високим рівнем стигми зустрічається багато людей, які живуть з ВІЛ, проте особливо вразливими є мешканці маленьких містечок та селищ. Коли всі знають один одного, плітки розлітаються дуже швидко. Одна з наших клієнток, 30-річна Євгенія, потрапила саме в таку ситуацію.

Проживаючи у невеликому містечку, сусіди та знайомі почали звертати увагу, що дівчина стала часто хворіти, схудла, виглядає втомленою. І дійсно, за останній рік Женя «не вилазить з болячок», неодноразово лежала у лікарні. У Київському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом їй зробили аналіз на ВІЛ і результат виявився позитивним. В ту мить, згадує дівчина, земля пішла з-під ніг.

Довгий час вона перебувала у вкрай пригніченому стані та не могла повірити, що це з нею трапилося. Оскільки Женя не мала жодного уявлення про ВІЛ/СНІД, вирішила, що життя для неї закінчилося. Звільнилася з роботи з абсолютним переконанням у тому, що більше ніколи не зможе працювати, бо хто-небудь дізнається про її статус і всім розкаже. «На житті можна поставити крапку, – розповідає героїня історії, – єдине, що тримало на цьому світі – батько, який був для неї всім». Але, в скорому часі не стало і його.

В групу «Киянка+» дівчина потрапила завдяки психологині, яка порекомендувала зателефонувати на цілодобову гарячу лінію проекту та прийти на зустріч. Женя довго не наважувалася, оскільки не бачила сенсу в спілкуванні з іншими людьми, та все ж бажання жити перемогло.

Дівчина звернулася до соціальної працівниці, яка надала первинну консультацію та запросила відвідати групу взаємопідтримки, наголошуючи на важливості як індивідуальної роботи з психологинею та соціальною працівницею, так і на групових заходах. Наступні декілька місяців Женя намагалася відвідувати всі запропоновані групові заходи, продовжуючи працювати з психологом та соціальною працівницею. Дуже швидко вона познайомитися та потоваришувала з жінками, які вже прийняли свій ВІЛ-статус та почала відвідувати різні інформаційні заходи «Школи життя з ВІЛ» та воркшопи з медичними працівниками.

В результаті роботи МДК жінка поступово почала справлятися із депресією, у неї з’явилися плани на життя, вона може говорити про свій ВІЛ-статус. Наразі Женя потрохи повертається у соціум, вийшла на нову роботу та починає будувати особисте життя. Участь у проекті дала можливість усвідомити, що життя продовжується і попереду ще багато мрій, бажань та нових звершень.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *