Blog

Я стала частіше посміхатися і засинаю не зі сльозами на очах. Історія Каті
особисті історії

Я стала частіше посміхатися і засинаю не зі сльозами на очах. Історія Каті

При слові «свекруха» у багатьох дівчат кров холоне в жилах, народ з цієї нагоди заготував чимало оглушливих прислів’їв, наприклад: «У свекрухи така власть, як не вкрадеш, то не дасть» чи «Недовго невістка протягне, якщо свекруха її хвалить». І хоч це звучить смішно, але дійсно, іноді трапляються такі яскраві особистості, які добряче псують життя. Саме з такою колоритною свекрухою довгий час жила героїня сьогоднішньої історії.

Юна, цілеспрямована, амбіційна 23-річна Катя жила повноцінним життям. Дівчина тривалий час зустрічалася з молодим чоловіком, який знав про її ВІЛ-статус, і на відміну від інших, всіляко підтримував кохану. Стосунки розвивалися стрімко, і закохані вирішили побратися. Все було чудово, аж поки, через брак коштів, їм не довелося жити з матір’ю чоловіка.

Спочатку взаємовідносини між невісткою і свекрухою були хорошими, поки Катя не розповіла свій секрет – те, що вона живе з ВІЛ. Відношення до дівчини різко змінилося – вона почала докоряти, принижувати та ображати Катерину. Все частіше лунала фраза: «Скажи дякую, що мій син з тобою одружився, ти маєш бути йому вдячною, бо «така, як ти» нікому не потрібна». Сварки стали звичною справою. Чоловік хоч і захищав дружину від цькування матері, та це не завжди допомагало.

Ситуація стала критичною після народження дитини. Свекруха дня не могла прожити без скандалу. Чоловік Каті змирився із постійним психологічним насиллям та маніпуляцією зі сторони матері та ніяк не реагував.

На групу взаємопідтримки дівчина потрапила випадково – побачила оголошення в медзакладі і одразу зателефонувала.  Вона була дуже заляканою, боялася висловлювати свою думку, при розмові опускала очі та голову вниз, не розповідала про свої потреби, старалася не привертати до себе найменшої уваги. Перші візити Катя просто приходила і мовчки сиділа, спілкувалася дуже мало. Психологиня проекту тривалий час працювала з дівчиною, та, разом із соціальною працівницею робили все, аби «повернути її до життя». Потрачено було багато часу та зусиль, поки вдалося донести Катерині, що ситуація у її сім’ї носить насильницький характер.

Катя зрозуміла, що насилля зі сторони свекрухи не припиниться, поки вони житимуть разом і почала піднімати тему переїзду. Чоловік став опиратися, зсилався на важкий характер матері та її вік, говорив, що мама і з дитиною може допомогти і їсти приготує, та й орендоване житло потребує фінансових витрат. Проте дівчина стояла на своєму. Вона чудово розуміла, що не може більше перебувати у такому оточенні і все ж переконала чоловіка переїхати.

Зараз молода сім’я проживає окремо. Як говорить сама Катя: «Я стала частіше посміхатися і засинаю не зі сльозами на очах. Тільки тепер я починаю жити, нарешті не витрачаю сили та енергію на «боротьбу» зі свекрухою, а на себе та своїх рідних. Я стала значно спокійнішою, присвятила себе дитині…та і з чоловіком відносини покращилися. Дуже дякую проекту та дівчатам, які мені допомогли за врятовану сім’ю і особисто мене».

Позитивні зміни у житті Катерини відбулися завдяки її участі в проекті «Підтримка та наснаження ВІЛ+жінок Київського регіону для протидії насильству та стигмі», який впроваджується на базі організації “Позитивні жінки”, за фінансової підтримки AIDS Healthcare Foundation, у партнерстві з AHF-Ukraine.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *