Blog

Як знову повернутися в соціум жінці, яка живе з ВІЛ
особисті історії

Як знову повернутися в соціум жінці, яка живе з ВІЛ

Історія учасниці групи «Киянка+» Євгенії

Дівчина із невеликого міста дізналася про свій ВІЛ-статус, коли після року частих хвороб та постійних лікарень, їй зробили аналіз на ВІЛ у Київському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом.

Після встановлення діагнозу дівчина перебувала у вкрай пригніченому стані та довгий час не могла повірити, що це з нею трапилося. Оскільки вона не мала жодного уявлення про ВІЛ/СНІД то вирішила, що життя для неї вже закінчилось. Вона звільнилася з роботи з абсолютним переконанням у тому, що більше ніколи не зможе працювати, бо хто-небудь дізнається про її статус і розповість усім. У Євгенії не було жодного ресурсу і вона постійно знаходилась дома, втративши всі соціальні контакти.

Про групу «Киянка+» дівчина дізналася від психологині. Через деякий час вона наважилась звернутися до соціальної працівниці, яка надала первинну консультацію та запросила відвідати групу взаємопідтримки, наголошуючи на важливості як індивідуальної роботи з психологинею та соціальною працівницею, так і на групових заходах. Наступні декілька місяців дівчина намагалася відвідувати всі запропоновані групові заходи, продовжуючи працювати як із психологом, так і з соціальною працівницею.

Незважаючи на те, що дівчина мешкає в області і після заходів додому добиралася близько півночі, Євгенія завжди поспішала в « Киянку+», бо саме тут вона мала можливість поспілкуватися із жінками, які вже прийняли свій ВІЛ-статус, а також відвідувати різні інформаційні заходи, майстер-класи в рамках «Школи життя з ВІЛ» та воркшопи медичних працівників.

В результаті командної роботи жінка поступово почала здобувати впевненість, у неї появилися плани на життя, сьогодні вона може говорити вголос про свій статус. Євгенія почала повертатися у соціум та знайшла нову роботу.

Слова дівчини стосовно змін в житті: «Мені було складно довірити свій секрет кому-небуть, навіть психологу. Але після знайомства з дівчатами, я зрозуміла, що через це всі проходили і всі з цим справилися. Дивлячись на них я надихалась, з кожною зустріччю моя впевненість в собі зростала, і я зрозуміла, що у мене все ще попереду. Я почала шукати роботу. Побоювання ще були, але я вже знала свої права, проте складнощів не виникало. І я зрозуміла, що боялась дарма».

 

Photo by Vlad Kutepov on Unsplash

1 thought on “Як знову повернутися в соціум жінці, яка живе з ВІЛ

  1. Наталья

    Читаю истории, и вспоминаю свою. 98 год, мне 23 года, я беременна на 7 месяце, еду домой с подтвержденным на ВИЧ анализом и думаю: у меня есть немного денег, пока я доберусь до своего поселка – аптека ещё будет открыта и я успею купить снотворное, заберу у подруги ключи от комнаты в общежитии и пока муж уехал на три недели в поле….. вобщем нашли бы меня, наверное, по запаху. Было тяжело, очень, всего происходящего в то время не описать, не было групп даже после того как вам повторно делали анализы и говорили результат, даже психолога не было, лекарств тоже не было. Я боялась, что умру так и не увидя кем вырос мой сын. И сейчас читаю историю и думаю, а что было бы с этой девушкой в те года? Сейчас мне 44 , и у меня трое инфицирован (средний), и хотя я проработала 3 года в лжв, и сама организовывала группы, отдых, проходила тренинги, мне до сих пор страшно от пережитого. Я только сейчас понимаю, что хоть я и работала как равный-равному, помогала как могла, сама со своей болью, я так до конца и не сжилась.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *